Нема люби. Нема захистя.
Вирує час на самоті.
Стоїть черешенка безлистя.
Лежать назаймані сніги.
За небокрай, за видноколо,
так соромливо не з руки,
спішить душа неохолола,
сумлінню горя навпаки.
Лиш уві сні життя яскраве.
В полоні сіре вочевидь.
І замість зваженої слави
сліпушка тліє, не горить.
На шкіряному ланцюжочку
ікона лине до погрудь.
Минуле сховане за точку.
Прийдешнє сам собі троюдь.
Акомпануй на укулелі,
доки виспівує пісняр
свої баллади невеселі,
доки не згас нічний ліхтар.
Світлина: Віктор Зарецький (1925-1990).
Ліхтар
про троюдь
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125021803701
Свидетельство о публикации №125021803701
Рецензии