Зимний перекрёсток

Н.Бидненко

Відсікає січень теплі спомини,
Лютому багаж передає.
А душа зітхає трохи стомлено -
Йде життя заплутане моє.

Вже світанок щиро небу молиться.
Ніч була... Чи, може, не було.
І мовчать тополі на околиці,
Мріють, щоб скоріш прийшло тепло.

Сумно їм, бо скучили за веснами.
З ними разом сумно і мені,
Бо минуле січнем перекреслене -
Всі мої такі щасливі дні.

Що тепер? Лиш далі затуманені
І нема просвітку ні на мить.
Вечір знов надіями обманює,
Ну, а ніч шепоче: "Хай болить!:

Бо твоя байдужість сипле холодом,
Кожне слово - мов колючий сніг,
І душа на часточки розколота -
Не зібрати вже до купи їх.

Почекай! Ще, може, нас порадує
Та весняна світанкова тиш.
Може, доля втішить нас порадою...
Тільки ти насмішливо мовчиш.
 ***
Отсекает январь тепло памяти,
Февралю багаж передаёт.
А душа вздыхает утомлённая -
Жизнь идёт запутанная моя.
Уже рассвет искренне небу молится.
Ночь была, а может и не была.
И молчат тополя на околице,
Мечтают, чтоб скорее пришла весна.
Грустно им, - соскучились за вёснами.
С ними вместе грустно и мне,
Ведь прошлое январём перечёркнуто -
Все мои такие счастливые дни.
Что теперь? Лишь дали за туманом
И просвета ни видно, ни на миг.
Вечер вновь надеждами обманут,
Ну а ночь шепчет: "Пусть болит!"
Твоё безразличие веет холодом.
Слово каждое - колючий снег,
И душа на кусочки расколота -
Не собрать уже вместе их.
Подожди! Ещё может порадует
Та весенняя ранняя тишь.
И судьба может утешит нас советом...
Только ты насмешливо молчишь.