Самотнiсть
Самотність –
такий загадковий феномен.
Буває так добре
побути хоч день в самоті.
Як сповідь,
безмовність таїть щось гріховне:
І розпач, і горе
лунають, як дзвін в пустоті…
Сирітством
здаються хвилини мовчання.
Не гріють ні кава,
ні плед, ні гаряче вино…
Душа під прицілом
думок і глухого повчання
То вкриється снігом,
то просить надійне крило.
Немає
Нікого і можна поспати
Або ж почитати
Чи просто дивитись кіно.
Щезає
бажання безглуздо мовчати,
Нужду колисати,
Дивитись щомить у вікно.
Безмовність –
сама по собі це – затишок.
Мовчання – це тиша,
це – золото, кажуть завжди…
Самотність…
Чому ж тоді боляче й прикро?
І смуток все глибше,
І в серці – відлуння біди?..
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125021800015
Свидетельство о публикации №125021800015
Рецензии