Александр Вертинский Дорогая пропажа Билингва

The most tender love comes to an end,  eventually.
The yarn of endless melancholy breaks, nevertheless
What should I do with you, and with myself, finally,
How can I forget you, my dear disappearance?
 
Soon you will become someone's tender fidel   wife,
Thoughts will become calmer and hair   slightly smoother.
And from our ardent young love on behalf
Not even an address will remain in memory shatter
 
And someday you, you completely alone -
There will be twilight in a clean and tidy house,
You will approach the phone, deathly pale on,
You will dial a number lost in memory  chaos.
 
And someone else's voice will answer to you:
"He left long ago, there is not even an address"...
And you will cry bitterly, my only friend true
How can I find you, my dear disappearance?


Найніжніше кохання теж має кінець
Нескінченної туги тоді рветься пряжа.
Що робити мені з тобою і з собой під кінець,
Маю як забути, люба серцю пропажа?

Скоро станеш і ти чиєюсь ніжной жінкой.
Стануть думки спокійніш і волосся гладше.
Променисте це рідне кохання нишком
В пам'яті навіть адреси тоді не залише.

І колись ти, вже зовсім вже зовсім одна
Будуть сутінки в чистому та прибраному будинку,
Візьмеш ти телефон, бач, смертельно бліда,
Набереш номер, що загубився в пам'яті нишком

Відповість тобі певно чийсь голос чужий:
"Він поїхав давно, не залишив адреси не тощо"...
І ти гірко заплачеш, друже єдиний ти  мій,
Як тебе знайти, люба серцю  пропажа?

Летітимуть роки, як в степу потяги
Сірі дні один на одного схожі занадто.
Без любови  можна також прожити іноді,
Якщо серце мовчить і її  не чекати.

Найніжніше кохання теж має кінець
Нескінченної туги тоді рветься пряжа.
Що робити мені з тобою і з собой під кінець,
Маю як забути, люба серцю пропажа?