Згадати про себе...

Згадати про себе коли так погано - грім
І блискавка - рішення "Ні. Вам мене не вбити."

І жінка вдягає сукню, наносить грим.
І губи фарбує знов у відтінки літа

Гортає сторінку того що вже відійшло
І дякує за приємне, чуттєве, чесне...

А потім сама, зневіри розбивши скло,
Народить слова: "чекаю на тебе, весно!

Якщо доживу, ми з Коханим знайдемо шлях
До того щоб впоратись з відчаєм та війною.

І знову до п'ят доторкнуться твої поля
Ліси будуть знову дихати в такт зі мною"

І жінка, бліда, спустошена і слабка
На ноги стає. Хитаючись, так повільно
Та йде до весни. 

Не здригаючись від дзвінка
І від повідомленнь...

І знає, що божевільна.

Що це божевілля - відкрити себе їм ВСЮ.
Що це божевілля - віддати себе без решти ...

Та вищим за бруд та осуд є Божий Суд
Над тими хто судить.

...


Весна відповість:

"Нарешті."



https://youtu.be/FtCQs-dU_Tc?si=Rby8KYf1Gmxq4xW4