Рiдкоземельнi метали

Світ, здається, завжди рухався шляхом угод і зрад. Велика Держава уклала договір із Малою Державою, папір, що офіційно закріплював право на корисні копалини та їх видобування, став знаком нового майбутнього. Той, хто підписував, вірив у домовленість, у силу слова, в гарантії співпраці. Але слова розсипаються в пил, коли вони написані лише для обману.
Велика Держава не потребувала союзників, не потребувала діалогу. Вона потребувала ресурсів – чистих, не обтяжених присутністю людей, їхньою історією, їхнім болем. І тому, коли останні чорнила висохли на угоді, з неба впало сонце – ядерний вогонь, що змінив саму тканину землі.
Що таке людське життя у порівнянні з вагонами руди чи потоками газу? Хто вирішує, що варте збереження, а що лише зайва змінна у великому рівнянні економіки? Ті, хто кидають удари, мислять холодно: чиста земля без кордонів, що чекає на експлуатацію. Вони не бачать очей дітей, які пекуться в радіаційному полум’ї, не чують стогонів матерів, які вкривають своїх синів від невидимої смерті.
Це не захоплення чи окупація. Це акт стирання. Так була укладена угода про рідкоземельні метали.
Автор: Сергій Довгополий