Хоч ми з вами українці,
не турки,чи греки,
та я дуже люблю їсти
свіжі чебуреки.
Як в село своє приїду
невістка розважить,
вона мені чебуреки
білозірські смажить.
Найсмачніші,як гарячі,
ледь тримають нігті,
фарш добренький,бо свинячий,
жир тече по лікті.
Як побачу чебуреки,
тече слина з рота,
а коли вже їх скуштую,
вся стоїть робота.
Люба балує мене,
потурає мамі,
хоч у мене після них
в животі цунамі.
Схожий сам на чебурека,
тяжко вже присісти,
"Досить,я кажу невістці,
чебуреки їсти."
А коли з села я їду
у місто по тому,
"Поклади,невістко люба,
мені їх додому".
Я невістку не спитав,
про поеми дозвіл,
вона смажить чебуреки
сорок третій розмір.
Вибачте за порівняння
з розміром ноги,
скажу жінці,щоб пекла
із сиром пироги.
Я села свого згадав
мальовничі треки,
про невісточку цей вірш
і про чебуреки.
лютий 2025 р.
О.Чубенко-Карпусь.
Чебуреки
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125021604120
Свидетельство о публикации №125021604120
Рецензии