А ти думав, так просто, забути,
Стерти з пам'яті все що, було.
Ти не бачить не хочеш, ні чути,
Що із нею твоє серце ожило.
А ти думав, так просто, приказати,
І прогнати кохання з душі.
Ти боїшся собі признатись,
Що любов живе досі в тобі.
І що пам'ять лоскоче твою душу,
Щоб не зміг, не забув, як було.
І без неї в тій душі дуже пусто,
І на серці твоїм просто дно.
Почуття ще живі..не забудеш,
Будеш маятись в день і в ночі.
Повторяй хоч сто раз, що не любиш,
Воно в серці твоїм і в душі!!!
Коли жив почуття
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125021508241
Свидетельство о публикации №125021508241
Рецензии