Мені давно за шістдесят,
А серце тріпоче, як в юності.
Йому не страшні сто тисяч преград,
Воно пройшло всі дороги ізвилисті.
А ніч розсипала для мене зірки,
Будив мене ніжний світанок.
А навкруги, як туман, крутились плітки,
Що життя зплітало з моїх забаганок.
І бачили очі і страх і добро,
Душа відчувала той біль..не злякалась.
Текло в моїх жилах лише тепло,
Навіть коли сльоза доторкалась.
Можливо була, як завжди ідеальна,
Але в серці завжди любов берегла.
Ніколи душа моя не зав'яне,
Бо в ній багато осталось тепла!!!
Мен давно за ш стдесят
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125021508128
Свидетельство о публикации №125021508128
Рецензии