Не варто з сумом в дзеркало дивитись,
Бо правду скаже, як ти не крути.
А ти не вір, навіщо в душі ритись,
Ти по життю із посмішкою йди.
Забий на все і стань лише собою,
І вір душі вона ще дуже молода.
Тоді і дзеркало подружиться з тобою,
І сум відступить..таке воно життя.
Тоді полюбиш те, що там побачиш,
І прочитаєш у очах: "О Боже мій!"
"Яка краса!" Сама собі пробачиш,
І зразу посміхнеться погляд твій.
Ти розпливешся в нім, як сонечко,
І в твою душу знов прийде весна.
Закриєш сум у золоту коробочку,
Повіриш в те, що брешуть дзеркала!!!
Не в рте дзеркалам
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125021507568
Свидетельство о публикации №125021507568
Рецензии