Я впав на сніг й дивлюсь у очі зорям,
благаючи про шанс дійти туди,
де в панорамі щастя неозорій
відсутні бід минулого сліди.
Де ти і я кохаємося знову
під простирадлом сяючих небес,
і віримо у поклик Першослова,
і знаємо, що поклик той не щез.
Де світ не спить, а видихом лікує
хвороби вдихом змучених сердець
в надії, що його колись почує
Той, хто створив початок і кінець.
Де б;ють струмки солодкі і прозорі.
Де світло ллється в діжки темноти.
Я впав на сніг й дивлюсь у очі зорям,
благаючи про шанс кудись дійти…
На снiгу
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125021504772
Свидетельство о публикации №125021504772
Рецензии