Занурюючись в порожнечу,
Та хмиз обпалених думок,
Зігріти хочу холоднечу,
Зробивши полум'я ковток.
Те полум'я не обпікає -
Згаптоване воно з зірок.
Ніч потихеньку відступає,
А ранок ближче ще на крок.
Розплющу очі, коли промінь
Торкнеться сонечком повік.
Пташиний ще дрімає гомін
І бачить уві сні політ.
Ще місяць в небі не розтанув,
В вітрилах ще мовчать вітри.
І погляд, кольору туману
З відтінком болю і журби,
Із порожнечі виринає,
Благаючи мене про щось...
Та чим допомогти - не знаю...
А може все мені здалось?
Наснилися якісь химери,
Нашепотіли небилиць...
Спалю кошмари, як папери
Й на землю ляжу горілиць.
Напьюся сходу наче соку
Малин, суниць...
І полину.
Накину шаль з тонкого шовку
І рими у вірші складу...
14.02.25
Занурюючись в порожнечу...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2025
Свидетельство о публикации №125021406338
Свидетельство о публикации №125021406338
Рецензии
