на роду написано
інструментом сницара
суджено - одружено
спершу і на вік
до кінця під віничок
щиру ласку сіючи
боронити жалісну
гіркоту від щік
навіть сизочолими
марити роздолими
нивами і зливами
в травні у садах
і на Спас на яблучний
цілувати ямочки
від веселих усмішок
ладі на щоках
де верба з розсохами
там гніздо закоханих
і співанка лагідна
і могутній грім
ми з тобою нагідні
мати наші кращі дні
і калину сніжну ми
в серці бережім
світлинa: Віктор Зарецький. Калина сніжна. 1987.
Свидетельство о публикации №125021403329