Думками ще далеко до зими,
але життя мов пташка пролітає,
хоч тут немає нашої вини,
та відстань від життя нас віддаляє.
Ще ця війна всім скоротила вік
і додала нам сивини в волосся
проходять місяці,за роком рік,
чи сниться це мені,чи так здалося.
Я думав:"Ще далеко до зими",
стають батьками наші вже онуки
старіємо усі так швидко ми,
а час несе до вічності розлуки.
Я не помітив,як пройшло життя,
де обійнявшись ми блукали босі,
закінчується вже його буття
бо вже років настала пізня осінь.
Та я пишу і мрію і живу,
не опускаю руки і не плачу,
тримаюсь,скільки можна на плаву
отримати життя,ще мрію здачу.
лютий 2025
О.Чубенко-Карпусь
Я думав ще далеко до зими...
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125021403264
Свидетельство о публикации №125021403264
Рецензии