Синє небо запорошене
порохом, попелом.
Стали дні мої негожими,
а були з дотепом.
Широта стала стрічкою.
Під вітрами північними,
як журбі не покоритися,
розкажи.
Ми були з тобою осторонь
осуду, сорому,
жили ми немов на острові
посеред космосу.
Забарились відвідани.
Стали ми божевільними.
Не судилося прожити нам
без нужди.
Сіно вже давно покошене,
час настав сіяти.
Повернуся я непрошеним,
уві сні з мріями,
Із вітрами попутними
станем разом докупи ми.
Не сумуй і не виснажуйся,
тільки жди.
Світлина: Віктор Зарецький. 1978.
про осторонь
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125021306802
Свидетельство о публикации №125021306802
Рецензии