Ховає обличчя в комір
Від вітру та від людей.
Маршрутки потрібний номер -
Щоденний її привілей.
Серед людей, як в тумані,
Сховатися - легкий трюк.
Живе вона, як в омані,
В обіймах чарівних рук.
Вони захистити здатні
Від поглядів і думок.
Сміються сороки-блазні,
Ховаючись між гілок.
А вітер даремно смика
Її за густу косу -
Дівча, наче квітка дика,
Ховає від всіх красу
І посмішку, ледь помітну,
Дарує його устам,
Закохана і тендітна...
А він десь далеко, там...
Та крила його любові
Закриють її від лих,
Від розпачу і від болю,
Від розчарувань гірких...
12.02.25
Закохана
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2025
Свидетельство о публикации №125021303447
Свидетельство о публикации №125021303447
Рецензии
