Розпач

Ти  їдь вже. Ні. Дурниць не нароблю.

Та й люди обіцяли бути поруч
Розрадять трошки...

Добре. Так. Посплю.
І щось поїм. І що там...

Та не скоро
Ще зможу не здригатись від "новин"
Спокійно все сприймати як належне...

Не бійся. Я тримаюсь. Є ж бо син.
Я ж сильна і (назовні) незалежна)

Де ж тільки взяти сил тих ...

Ти пробач
Що шкоди завдала тобі колись там...

Не тішишся з усіх моїх невдач,
підтримав...
 

А ти бачиш, там ...колиска?!!

Не бачиш(((


Тобто, знову мій "прихід".
Ну що сказати.

Ліки, ліки, ліки...



Країна нерозумних і глухих

І ті кому нас всіх добити ліньки.


Пробач що я мовчу та не прийму
Долоні твої ніби то "раптово"...

Ти їдь вже. І залиш мене саму.

Писатиму.

Все що я маю - слово.

Гойдатиму тут розпач свій і біль
В колисці тій,

Співатиму як вітер...

Ти їдь. Бо все - ЙОМУ. А не тобі.
Та щастя не повернеться з ним звідти.


Тихенько в небі зорі мерехтять
Ллє місяць світло так... Небесна повінь ...

В колисці відчай.

То моє дитя.

Народжене від щирої любові.