Простота

І знову темінь неминуча...
біди вчорашньої сліди...
Я довго досягала кручі,
та, врешт, звернула не туди...
І те ніяк не розуміла,
сліпа, наївна простота...
Із кручі круком вниз летіла
у світ, що зветься самота. Людської жалості не треба,
чи ж не оманлива вона?!
В моїй душі безкрає небо,
його могутня глибина.


Рецензии