А що ти хотіла? Було те, що мало...
ти знову згоріла, відразу, як впала...
нічого нажаль не змінити, прийдеться
з золи відродитись, латать своє серце.
Даремно гадалось, що зміни на краще...
Я щастя шукала, а щастя пропаще...
Та сила потроху верталась до тіла,
щоб я над бідою, мов птаха злетіла.
Не варто шукати у старості долі,
бо матимеш страхи і розпач, і болі...
загубиш урешті останні літа...
хай краще панує в душі самота.
Самота
© Copyright: Ева Сокол 2, 2025
Свидетельство о публикации №125021108340
Свидетельство о публикации №125021108340
Рецензии