ночной июль

билингва 2016/25



нічний липень

розстелена в саду стара ватяна ковдра;
місячний чертог павукоподібний
розкинувся над нами шатром вітру,
тонко-металевою музикою хітинового Баха
у виконанні електронного скрекоту цвіркунів,
тихого чавкання, тонких шерехів -
крізь вузькі гілки яблунь і груш.
ніч злизувала нас, як лимонний сік із ножа,
і я відчував себе десь далеко-далеко
у потойбічному Парижі, як Еміль Ажар.
ящером задирав голову від протяжного видиху
і впирався отуманеним поглядом у кущі помідорів -
кущі-джентльмени докірливо спостерігали
за нами, спиралися на тростинки
у металевій сітці-оправі.
і дитячий м'яч, сховавшись під лавкою,
немов глобус із вилинялими материками,
бурмотів уві сні: «забери мене в коридор».
місячне світло прикидалося сплячою лисицею
на галявині, заповненій зеленувато-синіми курчатами.

ми кохалися у райському саду,
жадібно дихали, виблискували тугими поршнями,
напруженими ногами,
ніби нафтові насоси в Техасі,
ми качали стародавню і солодку, як чорний мед, темряву
зі свердловин звіриної пам'яті,
і я не відчував болю - від її нігтів,
від прикрого камінчика, що впився в щиколотку,
не відчував розтертих колін -
до консистенції вулканічного варення.
її тіло сяяло красою і занедбаністю:
нічні пустелі, над якими проносяться
жадібні руки - свавільними буранами.
і банальний розхитаний стіл під вишнею
вмить перетворювався під нами
в еротичний трон для двох.

нічний липень -
покинута виноробня;
усіх німф вивели відчорнювачем,
як яскраві плями з темної блузки природи.
цей нічний злочин
з чужою дружиною, еквілібристика похоті й адреналіну
посеред місячного райського саду,
де кожної миті хтось сомнамбулічно
пожирав когось.
але частина мене - щіпка - підносилася над садом
і спостерігала за Адамом і Євою з боку.
ось так час зімкнувся петлею,
як суворий нашийник із шипами всередину,
і звір Всесвіту жадібно дихав -
зірками, мільйоноліттями.






ночной июль

расстеленное в саду старое ватное одеяло;
лунный чертог паукообразный
раскинулся над нами шатром ветра,
тонко-металлической музыкой хитинового Баха
в исполнении электронного стрекота сверчков,
тишайшего чавканья, тонких шорохов -
сквозь узкие ветки яблонь и груш.
ночь слизывала нас, как лимонный сок с ножа,
и я чувствовал себя где-то далеко-далеко
в потустороннем Париже, как Эмиль Ажар.
ящером задирал голову от протяжного выдоха
и упирался отуманенным взором в кусты помидоров -
кусты-джентльмены укоризненно наблюдали
за нами, облокачивались на тросточки
в металлической сетке-оправе.
и детский мяч, укрывшись под скамьей,
точно глобус с вылинявшими материками,
бормотал во сне: «забери меня в коридор».
лунный свет притворялся спящей лисой
на поляне, заполненной зеленовато-синими цыплятами.

мы занимались любовью в райском саду,
жадно дышали, сверкали тугими поршнями,
напряженными ногами,
будто нефтяные насосы в Техасе,
мы качали древнюю и сладкую, как черный мед, тьму
из скважин звериной памяти,
и я не чувствовал боли - от ее ногтей,
от досадного камушка, впившегося в лодыжку,
не ощущал растертых коленей -
до консистенции вулканического варенья.
ее тело сияло красотой и заброшенностью:
ночные пустыни, над которыми проносятся
жадные руки - своевольными буранами.
и банальный расшатанный стол под вишней
вмиг обращался под нами
в эротический трон для двоих.

ночной июль -
заброшенная винодельня;
всех нимф вывели отчернивателем,
как яркие пятна с темной блузки природы.
это ночное преступление
с чужой женой, эквилибристика похоти и адреналина
посреди лунного райского сада,
где каждый миг кто-то сомнамбулично
пожирал кого-то.
но часть меня - щепотка - возносилась над садом
и наблюдала за Адамом и Евой со стороны.
вот так время сомкнулось петлей,
как строгий ошейник с шипами вовнутрь,
и зверь Вселенной жадно дышал -
звездами, миллионолетьями.