Рядки для шухляди
(Олена Мос, Потреба)
Ніби в усі ті дівочі "Ой, ні!", "Не треба!"
Вірити я припинив вже давним-давно…
Все починається в грудях, десь біля ребер.
Щоб потім в голову бити, як те вино.
Хай їх багато - гарненьких і соковитих,
У порівнянні з тобою таких пустих!
Щастя - це просто: де "Я тебе теж!" - як видих.
Бо "Я кохаю тебе" - це природний вдих.
Я б і не думав, що може слабке дівчатко
Так радикально змінити життя моє.
Все біля ребер народжується спочатку.
І нижче поясу потім безжально б'є.
Знов моделюю життєвий мій шлях навіщось:
Відстань від тебе до мене, константа пі…
Може, розсудливість бреше, а серце віще.
Може, це надлишок замкненості в собі.
Лірика, як і любов, то ніщо в господі?
Але чому так нестерпно в душі пече?
Все біля ребер народжується, щоб потім
Сумом і болем цідитися геть з очей.
Сірим став мій календар: нескінченні будні.
Де ж кольори загубились без тебе, де ж?
«Пам'ятне» - радше антонім до «незабутнє».
Та й до «кохання» - «закоханість», певно, теж.
Ось чому зараз єдина моя потреба -
Ти… може, ще саксофон і м'які баси.
Все починається в грудях, десь біля ребер.
Щоб у рядках «для шухляди» зійти на пси.
Свидетельство о публикации №125021104388
Вообще за то, что ты есть)
Вот и сюда я бы вообще заходил сугубо как на хранилище своих рифмовок более-менее часто (сама знаешь, у меня все непредсказуемо: могу завтра нарисоваться, могу через год). Сайт уровень теряет, даже с собой 10-15-летней давности сравнения не выдерживает. Лучшие все чаще плюют на это нацистское по преимуществу сборище дегенератов. А остается и на смену является все более бездарный сброд большей частью.
Ты - одна из тех немногих, благодаря кому есть тут еще поэзия, а не только дебильное ураканье дегенератов и топорная мазня каких-то повыползших из своих тараканьих щелей игумнов да диаконов с убогой банальщиной. Есть еще поэзия... И что-то человеческое и живое.
Обнял благодарно)
Илахим 20.03.2025 10:39 Заявить о нарушении