Іде спочити вечір,
Дзвенить бентежно тиша.
У вирі ворожнечі
Вона була весь день…
Земля, немов у пеклі,
Уламками укрита,
Щодня бої запеклі,
Від жалю серце мре…
Чумацький Шлях сховався
У сірому тумані,
Можливо, він злякався
Воєнних бідувань?
Чи вже терпець урвався
Плекати мрії марні:
Не раз вночі здригався
Від лютих руйнувань.
Ні! Не в середньовіччі
Вбивають щастя війни!
В сучасному сторіччі
Іде кроволиття…
Горять скорботні свічі
На тілі України,
Щодня летять у вирій
Загублені життя.
Iде спочити вечiр
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125021103670
Свидетельство о публикации №125021103670
Рецензии