Ми всі над прірвою… Ще дерево тримає,
та гнеться, гнеться перевтомлене гілля,
над тим, що звідси нам здавалось ближнім раєм,
хоча насправді там скелястая земля…
Ми всі над прірвою… Штовхаємось за площу
з багатим оглядом на бідні небеса,
де, кажуть люди, Б-г оцінює не мощі,
а бій із хворою душею сам на сам…
Ми всі над прірвою… У морок заповиті,
життя марнуємо заради пустоти,
якої, справді, так багато в цьому світі,
де горе щастю зводить досвіду мости…
Ми всі над прірвою… Приходим і минаєм,
в найближчих дивлячись із острахом здаля,
бо щиро віримо, що дерево тримає…
От тільки гнеться перевтомлене гілля…
Над прiрвою
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125021103529
Свидетельство о публикации №125021103529
Рецензии