Досада знов і знов стискає
Щосили вилиці мені,
Бо гідного життя немає
Для мене в рідній стороні.
А далі більше - навіть можуть
Вчуватись голоси: мана
Бісівська там, де ти, і божі
Дива там, де тебе нема.
А ти то ждеш, то доганяєш,
То сам обманюєш себе,
То гаєш час, то поспішаєш,
Й не до пісень тобі тепер.
Як дим, твої ресурси тануть,
Спадає творчості заряд:
Ти там, де в мріях не літають,
А де нема тебе - парять.
Я крику й плачу співчуваю,
Шаную друзів, ворогам
Тим, що існую, докучаю
Й себе люблю не надто сам.
За зайвиною не гонюсь я.
Є щось крім хліба та води,
Але від сорому давлюся,
Що хочеться мені туди.
Пропив би все, протарабанив,
Сорочку би останню стяг,
Та чи від того легше стане?
А там... а там таке життя!
І сталось те - була можливість,
Білизни скільки треба взяв -
І шасть туди! А там хотілось
Назад, і ось вам правда вся...
Спроба перекладу вiрша В. Висоцького
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2025
Свидетельство о публикации №125020904497
Свидетельство о публикации №125020904497
Рецензии