Пам’ятаєш
А ти пам’ятаєш лазурове море,
Духмяний і лагідний бриз?
Світанкове небо, безмежне, прозоре,
І сонця ранковий сюрприз?
А хвилі солоні і лагідний дотик
Живої морської води?
Ласкавого серця нестриманий поклик,
Протяжне відлуння грози?
Були ми, як вітер, щасливі і вільні,
Як парус граційний, стрімкі.
Не думали ми про миттєвості грізні,
Про пекло життя у війні.
Дивилося небо на хвилі смиренно,
Пливли безтурботно хмарки…
А море шептало про вічне блаженство,
Гойдались на хвилях чайки.
Памъятаеш
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125020903700
Свидетельство о публикации №125020903700
Рецензии