Мне приснилось я мельник, на мельнице я

 Мені снилось: я мельник в старому млині… Уночі затихають колеса. Я не сплю. Часом качка в повітрі дзвенить Чи кажан проти місяця грає. У млині щось гризуть і смакують щурі, Під колесами падають краплі… Щука кинеться десь, і півсонний ситняг Заспокоїтись довго не може. Десь підвода далека в полях гуркотить. Хто, куди та для чого прямує? Зірка пада ясна і дугу розкида На широкому темному небі. І летить вся земля, як підвода в полях, — До мети, у простори незмірні, — І далекі міста, і мій млин, і качки, І щурі, і колеса, і люди. Мистецтво Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів, — В тобі, мистецтво, у тобі одн
Источник: https://kolobook.org/virshi-maksima-rilskogo/

Я мельник-трудяга, испачкан мукой,
Лишь к ночи страда затихает.
Колёса не вертятся, только покой
непрочный. Меня окружают

То шорохи, то шевеленье, то треск -
Летучая мышь чистит крылья,
И щуки в воде неожиданный всплеск -
Рачка, словно саблей, накрыла.

Блеснула в ночи одиноко звезда,
Стучала по тракту телега,
Да кто ж это едет, зачем и куда,
не зная ни сна, ни ночлега?

И вдруг всё взвилось, закружилося всё:
И птицы, и рыбы, и люди.
Земля, будто мельничное колесо,
Покоя ей нет и не будет!


Стихотворение "Мария":
Є жіноче ім'я, як ніжно воно,
Печаль в ньому, любов і надії які,
Весняним диханням напоєно:
 Марія.
Як запах фіалки осінньої пори,
Як дівоча пісня крізь сни снігові,
Зіркою сяє над Темною землею
 Марія.
І нехай я святе в собі погашу,
І нехай не побачу, борючись, зорі я, —
Останнє слово, що я напишу:
 Марія.

Мой перевод:

Глаза у неё - небеса голубые
               Мария
Слова говорит о любви золотые
               Мария
Все буковки в слове бесценном святые
               Мария!


Перевод свободный, вольный. Хотелось совсем кратко передать суть этого стихотворения.