эмпиреи

билингва 2016/25


***
осінній пляж сумний, як кинута коханка,
і відсирілий пісок сумний і пахне риб'ячим кормом.
осінній пляж: море виросло з літа, з тісних пелюшок,
переросло своє дитинство гордовитих фігур, що засмагають,
подорослішало і закохалося в сузір'я Оріона.
і тепер пробує записати вірш,
приліпило мокрий аркуш паперу у велику клітинку
на зелений бік перевернутого сохнучого човна.
а зимовий пляж,
наче сива, коротко стрижена бабуся
з маленьким акваріумом в авоське.
в акваріумі на дні лежить аерозоль від астми,
пачка пожовклих газет і морожена морська риба.
і захід сонця - черепашка, ніжно-рожевий зсередини,
схожий на оплавлену щелепу.

***
осенний пляж печален, как брошенная любовница,
и отсыревший песок тосклив и пахнет рыбьим кормом.
осенний пляж: море выросло из лета, из тесных пеленок,
переросло свое детство загорающих надменных фигур,
повзрослело и влюбилось в созвездие Ориона.
и теперь пробует записать стихотворение,
прилепило мокрый лист бумаги в крупную клетку
на зеленый бок перевернутой сохнущей лодки.
а зимний пляж,
точно седая, коротко стриженная старушка
с маленьким аквариумом в авоське.
в аквариуме на дне лежит аэрозоль от астмы,
пачка пожелтевших газет и мороженая морская рыба.
и закат-ракушка, нежно-розовый изнутри,
похож на оплавленную челюсть.

емпіреї

точно хворий зуб,
глибокої ночі смикнеться ліфт крізь тонкі стіни,
тиша пересмикне затвор -
а я, ніби зафлейтена кобра,
все ще розгойдуюся перед монітором,
віддираю рядки від зеленого обличчя,
як мідії з валуна, - наросли
за час припливу натхнення.
поволі приходжу до тями,
а крилата душа все ще ширяє в емпіреях,
гуляє по кімнатах
покинутого палацу сузір'їв -
так оленятко, освітлене синім місячним світлом,
блукає картинною галереєю,
де сірі мерехтливі стіни
обвішані рухомими
мордами левів.


эмпиреи

точно больной зуб,
глубокой ночью дернется лифт сквозь тонкие стены,
тишина передернет затвор -
а я, будто зафлейтенная кобра,
всё еще раскачиваюсь перед монитором,
отдираю строки от зеленого лица,
как мидии с валуна, - наросли
за время прилива вдохновения.
исподволь прихожу в себя,
а крылатая душа всё еще парит в эмпиреях,
гуляет по комнатам
заброшенного дворца созвездий -
так олененок, освещенный синим лунным светом,
бродит по картинной галерее,
где серые мерцающие стены
увешаны шевелящимися
мордами львов.