Мені багато вже не можна
Залишилося основне
В житті усе доволі просто
Могёш - можи , а ні - то зле
Поки зазле - ходити швидко,
Повільно й довго - як закон
Не заглядати за дівчиськом
А то хребет зал'є бетон
Ні перду вже тоді, ні вдиху
У радість більше не зробити
Так, витворив невдалу спробу
Тепер з цим маю якось жити
В житті усе доволі просто
А просто - наче то красиво,
Не "запливай за буї" часто
І не зірвеш хребет на диво.
А що по троху - то не зле
Віл он який - потроху тягне
Коли він рисаком гайне
Наскільки довго його хвате?
Менi багато вже не можна...
© Copyright: Ласби, 2025
Свидетельство о публикации №125020802197
Свидетельство о публикации №125020802197
Рецензии