За любов

Цей бій не мій.
Я за любов не борюся давно!
(Олена Мос, З любов'ю)

Безсилий алкоголь, не вилікує «Прозак».
Могутніша любов, ніж будь-яка з хвороб.
Коли вже на вустах мистецтво, а не проза,
Поезія в крові – убивчий психотроп.

Від Грації краса та зреченість від Буди -
Ти суміш протиріч отруйна і п’янка.
Раніше і не знав, яким я вмію бути:
Невтомним і без сну; нещасним без дзвінка.

Літаючим  без крил і без абсенту п’яним.
Без тебе існував – віднині я живу.
Кохання-абсолют єднає Інь із Янем,
Тілесність камасутр з душевними ґунфу.

До тебе на ядрі я б міг летіти верхи.
Як дурник із казок, пірнати в кип’яток.
Лише для тебе всі зіркові феєрверки,
Феєрії рядків, салюти з пелюсток.

Слова - нехай вода… та нищать і каміння.
Поволі, тихо, як вибухують бруньки.
Хіба важливо те, що ми такі відмінні?
Ти – вишуканий сум, я – ліки від нудьги.

Ти – як здоровий глузд, я – регіт божевілля.
Ти – сексуальний блюз, я – радше буйний панк.
Ти – оперний мотив, я – па із водевіля.
Ти –  драйвовість в собі, я - лірика ва-банк.

Ти – наче діамант парижів чи венецій.
Я – ніби той селюк в суцільній простоті.
Вода стає вином; коли любов торкнеться
Нечутно, як Христос пройшов би по воді.

Ми наче класицизм в обіймах авангарду.
Кохання – це завжди єднання двох світів.
Можливо, за любов боротися не варто.
А з нею, щось мені здається – поготів.