Погано...
Погано мені, Милий мій, Хороший...
Як добре що того не відчуваєш!
Так зле... І так болить... Що вже не не можу...
Та попри все, пишу тобі - кохаю!
Фізичний біль виснажує та мучить
Ти знаєш ЯК ЦЕ сам, то зрозумів би
Тепер мене...
Та сталось неминуче
З тобою також....
Поруч бути міг би
Та зараз сам себе не пам'ятаєш
Та зараз сам десь там геть безпорадний...
Та попри все, ти знай. Що я кохаю.
То ж може це загоїть наші рани
...
Здригаюся від болю... Це все страшно.
Що сталося з тобою і зі мною
Ми втратили "на двох реальність" нашу
Без пам'яті тепер ти після бою
Твоє нове життя там поступово
Тебе поверне в стан більш - менш нормальний...
Якби ж самій дожити ще до Слова
Того що є Живим та Надреальним!
Того що все це сцілює, лікує...
Є животворчим та всепереможним...
Ти просто знай. Про наше не жалкую.
І сподіваюсь витримати зможу.
Хоч зараз біль зсередини рве тіло((
Як добре що тобі те не відчути...
Ти просто знай, Єдиний мій. Є крила.
У наших мрій. Є сенс нам далі бути.
Якби ж... Кричу та плачу. Біль та горе...
На віру сил немає.... Є надія.
І є любов. Яка посунув гори
Знаходить шлях...
Ти чуєш?!!!
- Розумію.
7. 02. 2025.
Свидетельство о публикации №125020705367