Як часто буває,
Що вітер життя нас заносить
З гарячого літа
В осінній сезон дощовий.
А осінь стрічає
І пісню журливу заводить,
Як жалібна квінта,
Зворушує нерв больовий.
Нас осінь по світу,
Як листя опале, кружляє,
Не просить нічого,
Лиш скроні уперто сріблить.
Пушинками снігу
І вітром холодним лякає
І дивиться строго,
Затягує млою блакить.
Частенько нас пам’ять
Вертає в далеке минуле,
Де сонце яскраве
І очі знайомих людей.
Буває, що жалять
Думки про падіння болюче,
А серце не здатне
Забути тривоги ночей.
Заносить снігами
Стежки і дороги життєві…
А десь в далечіні
Нам Ангел махає крилом…
Мелькають свічками
Зірки у чуттєвім блаженстві,
В нічнім мерехтінні
Хтось бачить себе малюком…
Заносить снiгами
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125020606186
Свидетельство о публикации №125020606186
Рецензии