Прокидається над обрієм зоря,
І світанок нас звільняє від імли.
Знову сповнена розмовами земля
Пригадає, ким раніше ми були.
Стільки раз отак світає,
А чомусь нічого не стає.
Та надія не лишає:
По-новому бути має
Все, що день новонароджений дає.
Я подивлюсь на ці стіни,
Дивні тіні й обличчя.
Чи то мрія – не пізнаю сам.
Най же довше сон триває,
Най мені твій дім являє,
Аби я іще колись зостався там.
Надто тісно, щоб сховатися від нас...
Ті слова, що я сказати ледь зумів...
Наче бачимось з тобою останній раз,
Завтра буду вдалині від цих країв.
Я подивлюсь на ці стіни,
Дивні тіні й обличчя.
Чи то мрія – не пізнаю сам.
Най же довже сон триває,
Най мені твій дім являє,
Аби я іще колись зостався там.
Новий день
© Copyright: Даниил Моровов, 2025
Свидетельство о публикации №125020500449
Свидетельство о публикации №125020500449
Рецензии