Про що... Пер. Риммы Батищевой
Далеко, Господи, до черешень!
Ще в пальтечко я загортаю душу -
З січневим вітром примиритись мушу...
Ще схованку шукаю я для рук,
Коли січневий дощик лупить брук...
Із вирію нескоро буде птиця
До щирої весняної криниці.
Хоч бруньками наврунилась верба,
Така у мене, Господи, журба,
Що все ж таки зима надворі править -
І смішно в ній засумніватись навіть!
Але розіб'ються зими надії вщент,
І гляне сонце за сумним дощем,
І знов в Твоєму ніжному полоні
Палка любов заб'є у спраглі скроні!
Перевод - Риммы Батищевой
О чём я только думала вчера?
Господь, ещё черешням не пора!
Ещё в пальто укутываю душу –
И с январём согласья не нарушу…
Мне холодно, не оголяю рук,
Коль дождь по плитке продолжает стук…
Ещё не скоро возвратятся птицы,
Чтоб из весеннего ручья напиться.
Хоть почки уж набухли на вербЕ,
Тоскую, Боже – жалуюсь тебе,
Что зимушка ещё в природе правит –
Хотя уже она мне не по нраву.
Она уйдёт, и нет сомненья в том,
И выйдет солнце за смурным дождём.
И вновь в Твоём приветливом плененье
Любовь к Тебе подарит вдохновенье!
Свидетельство о публикации №125020401782