Рибницький цукровий завод

Витяги з публікацій

Історія Рибницького цукру
 Газета Новини 23.11.2024


Цукровий завод - найстаріше підприємство Рибниці. Він заснований наприкінці ХІХ століття. Тут була перша у всій Молдові генераторна установка. Наразі рибницький цукор – це вже історія.
 У 1898 році цукровий завод побудував підприємець з німецьких колоністів. Тоді Рибниця входила до Подільської губернії. Завод працював на низькому рівні техніки: 10 парових казанів, що працюють на дровах.
 У 1913 цукрозавод перейшов до рук Ілті Гепнера, який керував ним з Києва.
Пізніше на цукрозаводі з'явилася перша електрична генераторна установка.
 Цукор вивозили залізницею на експорт.
 Рибницький цукор був високої якості. Цукор виробляли із цукрових буряків. Її вирощували у Рибницькому районі, возили з України, і навіть із Казахстану.
 У Велику Вітчизняну фашисти вивезли все обладнання, а цукрозавод зруйнували.
Цікавий факт: після звільнення Рибниці в трубі цукрозаводу знайшли німецького шпигуна з передавачем. Зберігся тут ще один артефакт – трофейний німецький верстат.
 Коли було захоплено Молдову, верстат було завезено фашистами, на ремонт техніки. Він німецького виробництва, 1937-го чи 38-го року, має назву «Клопп». Після Перемоги обладнання повертали із Румунії. А сам цукрозавод відбудували заново.
 Можна сказати, вся Рибниця будувалася довкола цукрозаводу. Найбільше підприємство на той час дало поштовх подальшого розвитку міста.

Придністров'я на початку війни

https://1941-1945.md/pridnestrove-v-nachale-vojny/

… З власної ініціативи робітники винесли з підприємств дефіцитні шкіряні приводні ремені. На Рибницькому цукровому заводі вони «викрали» незастосовні у побуті тканинні фільтри, без яких підприємство не могло працювати. З механічних заводів, з майстерень і МТС було винесено майже всі інструменти. Своєчасна евакуація і саботажні заходи багато в чому ускладнили противнику експлуатацію економіки Придністров'я.

Рибницький цукровий завод

Завод той ласим був шматочком,
і цукор знатний – вищий сорт,
на складі, скрізь, мішки рядочком,
в яких цукровий був пісок.

Хотіли швидко окупанти,
знов запустити весь процес,
та, як казали  коменданти,
важливий фільтр там раптом щез.

За тим, ламались вагонетки,
враз зіпсувався весь товар,
у преса тріснули манжетки,
і не вмикався, щось,  ліхтар.

Підпілля рушило всі плани –
зривали, як могли ремонт,
ще й мостові ламали крани,
щоб не робив цукрозавод!

Червона Армія ж міцніла
і йшла з боями  до Дністра.
Уже від вибухів кипіла
у  річці крижана вода.

…Рейх відступав і огризався,
все руйнував навколо в решт,
за механізми  «турбувався» -
вивозив всі у Бухарест.

…Рік переможний  сорок п’ятий.
З руїн здіймалися міста,
з Берліну їхали солдати,
щоб будувати майбуття.

Роботи хлопці не цурались
і засукали рукави,
з руїн, як фенікс, підіймались
завод, будинки  і мости.