Ми горіли, мов іскри в багатті,
Зігріваючи душі чужі.
А коли догорали у втраті —
Розчинялись у тінях пітьми.
Ми не тим відкривали обійми,
Не для тих берегли всі слова.
Застигли у поглядах зимних,
Де любов, наче тінь, що вмирає.
Скільки болю ховав кожен вечір,
Скільки мрій загубились у млі,
Скільки шрамів лишилось на серці,
Поки ми ще блукали в пітьмі.
Та нехай собі вітер гуляє,
І байдуже — ніч чи зоря…
Чи мене ти знайшла? Хто ж це знає?
Чи, нарешті, зустрів тебе я?..
Автор: Сергій Довгополий
iскри
© Copyright: Хатерфорд, 2025
Свидетельство о публикации №125020107704
Свидетельство о публикации №125020107704
Рецензии