Тарас Шевченко 1814-1861 Раз как-то идучи в ночи..
По-над Невой... да идучи
Соображаю сам с собою:
Вот кабы, - думаю, - кабы
Не покорились бы рабы...
То не стояло б над Невою
Вот этих мерзостных палат!
Была б сестра! и был бы брат!
А то... нет нынче ничего...
Ни Бога даже, ни полбо...
Псари с псарятами царят,
Мы ж, как искусный доезжачий,
Борзых выкармливая, плачем.
Вот так-то сам с собой в ночи,
По-над Невою идучи,
Не вижу, думою охвачен,
Что где-то сбоку, как из ямы,
Котёнок хлопает глазами.
А то два фонаря горят
Возле апостольских, вишь, врат.
Опомнился я, осенился
Святым крестом и трижды плюнул
И снова в думу погрузился
Про то ж, о чём и прежде думал.
Якось-то йдучи уночі
Понад Невою… та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
– Якби то, – думаю, – якби
Не похилилися раби…
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра! і був би брат!
А то… нема тепер нічого…
Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем.
Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня.
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.
13 ноя[бря] [1860]
Автопортрет Т. Шевченко 1857 года
Свидетельство о публикации №125020100064