Ринок любов

В ніч самотню, холодну, глибоку, 
Де слова розсипались, мов пил, 
Я знайшов у журбі осторогу — 
Що любов лиш звичка і стиль. 
Я відкрив тоді дивну справу, 
Де за плату тепло продають, 
Де в контракт обертають кохання, 
І серця у акторстві живуть. 
Ось приходять клієнти змарнілі, 
Хтось в розлуці, хтось в горі, хтось п’ян, 
А дівчата їх ніжно й уміло 
Обіймають в спокійний туман. 
— «О, мій милий, не плач, обіцяю, 
Що я поряд, що все — не біда, 
Ти герой, я в тобі відчуваю 
Відчайдушного, сильного льва!» 
Так день, так тиждень, так місяць минає, 
Контракти ростуть, а бізнес цвіте. 
І хто тут брехню між словами впізнає, 
Якщо слово — сильніше за все? 
Аж одного разу зустрів я ту віру, 
Голубі її очі, мов кришталь, 
Я, холодний і мудрий, як звір у квартирі, 
Відчув, що мене огортає печаль. 
Контракт я уклав, щоб побачити справу,
Відчути, що ринок насправді несе.
Вона усміхнулась: «Не бійся, коханий,
Я стану тим полум’ям, що не згасне».
День за днем, і її голос ніжний 
Мені став, як мелодія снів, 
Я дивився, як рухається вона в тиші, 
І відчути кохання посмів. 
Вже не гра, не звичка, не бізнес, 
Я хотів їй віддати весь світ, 
І коліно схилив перед нею — 
«Будь зі мною навік!» 
Вона усміхнулась з журбою: 
«Ти забув наш найперший закон? 
Я актриса, і що тут нового? 
Все — гра, все — ілюзії сон». 
Я збагнув, що в коханні не ринок, 
Не облік, не цифри, не гра, 
Що коли ти один серед жінок, 
То душа все одно вже пуста. 
Я розірвав всі контракти й закрив це агентство, 
Щоб не кликати більше сердець у пітьму. 
Любов — це не звичка, не маска, не меццо, 
А вибір єдиний: або, або...

Автор: Сергій Довгополий