Двобiй правди й кривди

Наповнює серце сніг лютого - злива,
Душа від страждань очманіла, вразлива.
З-за обрію краплі лютують, химери, потвори,
Слова посивіли, і вплітаються в твори.

Скалічено людство, закони - примари,
В'язниця - війна, із крові всі хмари,
Кордони закрили бездушні примати...
Стріляйте в мішені вірші автомати.

Двобій правди, кривди, та попри цензури,
Без жовтої преси, літератури...
Навіщо країні олігархи, тирани?!
Людожерам в'язниці потрібні барани.

Податки все вище, лютують потвори,
Тариф на життя? Програми підкори...
Наповнюють душі в вишиванках майдани,
Чманіє земля, голосить,- знімайте кайдани!

Країна - ресурс. Де нелюди, люди?!
Всивіла земля, невже люди потвори?
Закляття? Всі лицеміри, продажні Іуди?!
Зламають паркани вогні, що не знають підкори...

Громада - багаття, безкінечна свобода,
Домовитись можна, і з Богом, і з чортом...
Не скінчаться війни, де лютує незгода
За круглим столом з серебра, дискомфорту.