Усміхнені очі,
Шкіра бліда, на ній - немов декупаж,
Проста й незгасима сутність емоцій
Бере часопростір на абордаж...
Погляд, ніби всі логічні прийоми -
Сміливий, чистий, стрункий,
Паралельні алелі, чужі кодони,
Легкий (монументальний) рух руки...
Рими випадають сіллю у Всесвіт,
Знову пластика орлиних небес,
Слова, розкинуті мостами,
Поза контекстом,
За ними - мовчання плес...
Не раз і навіть не десятки тисяч
Вдивлятися б в риси ці...
Там, де з орлами в небесних висях
Літають ластівки й горобці...
Там, де квітнуть каштани грайливо,
Там, де тільки сакури океан,
В ньому все бурхливо й мінливо,
Все - іронія та пеан,
І хай в історії запитів імена власні -
Всього лиш минулого аромат,
Саме він, неозорий, не згасне,
Як і ця тиша - пристрасті дистилят.
Усм хнен оч
© Copyright: Марина Чиянова, 2025
Свидетельство о публикации №125013008950
Свидетельство о публикации №125013008950
Рецензии