Лихолiття

Життя - сивий Всесвіт поранених душ,
Що ллється стрімкою рікою,
Й прямує з роками у вічність чимдуж,
Обрісши гріхом, мов лускою.

Яскраве, смурне, позитивне, лихе...
Тепер продукує неспокій.
А чАсом зірветься в глибоке "піке",
Та шпарить вогнем на всі боки.

І... що вже до зір, коли очі блищать
Від туги безсонної ночі?
Знов темний ордИнець цькує дику рать,
(Вже в кОтре нещастя наврочив)...

Під небм, від болю розпластаний світ,
Ховає у згарищах спокій.
Орда потрощИла... довколишній пліт,
І сУне, мов лави потоки.

Ох, скільки ж то бід, що пустились в життя,
Земля так оплакати хоче!
Вже ледве боронить хитке укриття
Дитячі... налякані очі.

Струмочок відради - ген-ген за горбом
В привітній долині надії,
Де вже не смердить... двоголовим гербом
Й не видно "зеленого змія".

Скрижалі сумління кладу на вівтар
Усіх намагань бути чесним.
Висотую ВІРИ живильний нектар,
Й надіюсь, що радість воскресне.