Ми у Вічність ідем,
Не пізнавши всю сутність життя.
Десь там, кажуть, Едем,
Хоч не знає ніхто до пуття.
Ми приходимо в світ…
А для чого? Чи в цьому є смисл?
То падіння, то зліт,
То чекаємо вирок світил.
У космічних світах
Ми – відлуння безмежних пустель,
Що пливе у віках
У полоні стихійних страстей.
Часто віримо в те,
Що вершителем долі є Бог.
У склепіння святе
Ми вдивляємось в миті тривог.
Тільки марні думки!
Є початок життя і кінець…
Прийде строк – і віки
Нам простягнуть вітальний вінець…
Не пiзнавши сутнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012902857
Свидетельство о публикации №125012902857
Рецензии