Тонке повітря пахне попелом і квітами.
Свічки танцюють у тіні,
наче душі,
що прийшли на розмову.
У світі, де смерть — мовчання,
вони шепочуть крізь час.
«Ми тут,
ми завжди тут».
Ми будуємо мости зі спогадів,
із пісень, що навчилися мовчати,
із болю, що став теплим світлом.
Це не про кінець.
Це про коріння,
що проростає крізь нас.
Про те, як жити,
знаючи,
що нічого не зникає.
День мертвих
© Copyright: Александра Хорошилова 2, 2025
Свидетельство о публикации №125012805686
Свидетельство о публикации №125012805686
Рецензии
