Украинский перевод Юлии Идлис

Юлия Идлис
("единой рекою раскроены города...")

единой рекою раскроены пасмурные города.
развалены надвое, как человечья мякоть под тесаком мясника;
я не сдвинусь, рукою не шевельну; приезжай сюда
бродить между сосенок с молодецким с посвистом сквозняка.

левый берег у правого спрашивает: доколь
мне кровоточить, сырую глину кусками ронять на дно?
кто вложил в мою рану перст водяной рукой,
лучше бы ты пеленал меня, говорил со мной.

правый берег вдоль левого ложится в один зигзаг,
тянет кривые корни, отходит кусками, мрёт;
у него голубые ленточки, мальчики на глазах,
и дрожит от тоски единственный небоскреб.

земля говорит им: ну еще хоть чуть-чуть,
за маму, за папу, за их непутевую дочь;
этой воды, которая между вами, ждет дремучая чудь,
волчья сыть, вечные ледники, голубиный дождь;

несите, земля говорит, зажатую между тел,
от нежной ключицы мая до кончика января -
туда, где отечная почва встречает своих детей,
обнимая зеркало озера закатного янтаря.


***


Юлія Ідліс
("єдиною річкою розтяті міста...")

єдиною річкою розтяті похмурі міста.
розподілені надвоє, як людська м'якоть під сокирою м'ясника;
я не зрушу, рукою не ворухну; приїжджай сюди
блукати між сосонок із молодецьким посвистом протягу ти.

ліве узбережжя у правого запитує: доки
мені кровоточити, сиру глину шматками кидати на дно і
хто вклав у мою рану пальча водяною рукою,
краще б ти сповивав мене, говорив зі мною.

праве узбережжя вздовж лівого лягає в один зигзаг,
тягне криве коріння, відходить шматками, мре, гине;
у нього блакитні стрічки, хлопчики на очах,
і тремтить від туги хмарочос єдиний.

земля каже їм: ну хоч трохи ще, ну,
за маму, за тата, за їх недолугу дочку;
цієї води, яка між вами, чекає чудь дрімуча,
осока вовча, вічні льодовики, голубиний дощ сучий;

несіть, земля каже, затиснуту тіл між,
від ніжної ключиці травня до кінчика січня -
туди, де набряклий ґрунт зустрічає дітей своїх,
обіймаючи озеро бурштину на заході сонця щорічно.