Стоїть самотньо й журиться ліхтар,
Бо він старий і вже давно не світить.
Тут був колись пожвавлений бульвар,
А зараз мало хто приходом втішить.
Тепер повсюди – сяючий неон…
Щовечора не йде з вогнем ліхтарник.
Раніше він у будь-який сезон
Приходив сам, або його напарник.
Так туга крає серце в темноті,
Ще й холодно без вогника узимку!
Ворони лиш та сірі горобці
То пролетять, то сядуть на ялинку.
Буває, що з тростиною в руці
Дідусь старенький спочива на лаві,
У вуса усміхається густі,
Пригадує, мабуть, гуляння жваві.
Зітхає сумно старичок ліхтар,
Та душу зігріває теплий спогад
Про те, як дарував він людям жар
І віддавав свою пошану сповна…
Ось так і я – самотня і сумна
Пригадую свого життя стежини:
То завмирає від удач душа,
То надіває смутку намистини…
Старий лiхтар
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012708131
Свидетельство о публикации №125012708131
Рецензии