Іти вперед буває часом важко…
Здається геть ти вибився із сил,
і серце накриває смутку пил,
і душу доїдають снів мурашки…
Ти мов би й віриш в те, що ти живий…
Читаєш вчора складенії плани…
І раптом відкриваєш древні рани,
що знов шепочуть:
- Світу ти - чужий…
І все навколо виграла пітьма…
Та хтось тебе, завмерлого, трима
і не дає зірватись у безодню,
щоб ти дійшов до щастя рівнини,
де вистачить на кожного весни
у проміжку реального сьогодні…
Порятунок
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125012704371
Свидетельство о публикации №125012704371
Рецензии