ДРОБИЦЬКИЙ ЯР
(до відкриття пам'ятного меморіалу
у Дробицькому яру, м.Харків)
«Не вбий» — на мовах різних, на івриті
Святі на камені слова.
Лежить він там, де ворогом убиті,
Де з жалю никне голова.
Тоді був яр — тепер могила братська, прОста,
Убитих в ній священний прах.
Яр Дробицький, частина Голокосту,
Нагадує усім той жах.
Шумлять вітри чи, може, стогін досі
Із яру чується усім?
Під глиною кістки хлопчини Мосі
Лежать у вічнім сні своїм.
Праворуч нього прах Петра-хлопчини,
Поліг ліворуч нього брат.
Ввібрала крові ціле море глина —
Хай захлинеться нею кожен кат.
Живими хлопчаки зімкнули руки
Та в очі встигли глянути катам…
Кружляли довго ще над яром круки,
І стогони ще довго чулись там.
О, земле наша! Ти в меморіалах
Та обелісках на крові.
То тут, то там війни сьогодні спалах…
«Не вбий» — читають хай живі.
(27 січня - день пам'яті жертв Голокосту)
Памяти жертв голокоста
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125012704070
Свидетельство о публикации №125012704070
Рецензии
