Н. Зеров. Князь Игорь

(с украинского)

Князь Игорь перед войском-супротив,
Взглянул на солнце, в ореоле рдяном,-
Далече Русь, за облачным туманом,
И черною бедой грозится Див.

Не внемля вещунам-велеречив,
Речёт:-Не мы ль отцовской славой званы?!
Ай, русичи, погоним препоганых,
До лукоморья, в реках утопив!

Шеломом вОды зачерпнути эти,
Отважный князь, ты не боишься смерти!

И будто гусли зазвенят, любя,
И от забвенья сохранят и от полона,

Держись в седле, а буйный конь, храпя,
Почует нОздрями святую влагу Дона.
*

Князь Iгорь бачить: сонце під покровом тьмяним,
Далека Русь за обрієм багряним,
І горе чорний накликає Див.

Та не вважає князь на віщий спів:
"Нум, русичі, славетні дні спом'янем,
Покажем шлях кощеям препоганим
До Лукомор'я голих берегів!"

А любо Дону шоломом зачерпти!.
Одважний князю, ти не знаєш смерти,
Круг тебе гуслі задзвенять, тебе

Від забуття врятують і полону.
В стременах став, зорить. А кінь гребе
І ловить ніздрями далеку вогкість Дону.

12.09.1921