Чорний воронок 1930-2025
За столом, схилившись, сидить чоловік,
Папір білий перед ним, як клеймо на чолі.
Він пише – не думає, тільки рука,
Як автомат, виводить слова.
"Сусідка говорила щось проти влади.
Її син підозрілий – не так дивиться завжди.
Їх вчора не було вдома до ночі –
Напевно, змова. Товариші точно!
Він ставить підпис. За стіною чує кроки,
Стук у двері, двері вибивають з ноги,
Хтось кричить з відчаєм - "Ми невинні".
Але їх ведуть. Ведуть на розстріл.
У вікнах завмерли сусідські очі,
Хтось витирає з лиця холодний піт.
"Це не я, це мій сусід, прошу відпустіть", –
Шепочуть губи, мертві вже від страху.
В чорний воронок чекає біля під’їзду,
Крізь тріщини дверей чути глухий зойк.
І коли він зникає, настає тиша.
А за столом хтось бере новий листок.
Автор: Сергій Довгополий
Свидетельство о публикации №125012600556