Щось кличе за мною,
коли я іду, де день починається зранку.
В розі вітрів свій голос знайду
і тихий місяць в світанку.
Ігри у літо, літо на час;
ось знову осиплеться з листя,
натяком вальсу, осінній віраж
і знову з ними простишся.
Светер добре ховає дитинство від сторонніх очей,
доки ми зростаємо в суті речей.
І коли витираємо сліди,
бруд на юному: «Розіпни!»
Час лiта
© Copyright: Владимир Шеврон, 2025
Свидетельство о публикации №125012602536
Свидетельство о публикации №125012602536
Рецензии