Без звуку будильника встати уранці –
Яке це блаженство, яка благодать!
А потім лежати в щасливій мовчанці
Без вічних думок і тривожних сум’ять.
Лежати, дивитись на білі сніжинки,
Що в танці кружляють за тьмяним вікном,
Вкривають дбайливо зелені ялинки,
Щоб стати у променях сонця сріблом.
А потім – на кухню, де кавові зерна
Чекають, щоб стати напоєм смачним.
Без слів пильнувати, як пінка натхненна
Мудрує про щось над питвом вогняним.
Налити гарячий нектар і блаженно
Зігріти долоні, вдихаючи чар.
Сніжком милуватись що має* модерно
І згодом лягає на тихий ліхтар.
Дивитись на гори у брані туману,
На двір, де пройшовся вночі сніговій,
Ковток за ковтком відчувати нірвану,
Повільно витати у мареві мрій…
*Маяти – Коливатися від вітру або швидкого руху; розвіватися.
Ранкове блаженство
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012508386
Свидетельство о публикации №125012508386
Рецензии